Теофіл Рендюк
Доктор історичних наук, директор Інституту добросусідства, Надзвичайний і Повноважний Посол
DOІ https://doi.org/10.37837/2707-7683-2018-4
Анотація. У статті проаналізовано три основні етапи й особливості встановлення й розвитку українсько-румунських відносин упродовж 1917–1923 років, які збіглися зі змінами політичних режимів в Україні того часу. Перший етап охоплює військово-дипломатичні відносини з Королівською Румунією Української Народної Республіки періоду Центральної Ради (липень 1917 р. – травень 1918 р.); другий – дипломатичні відносини Української Держави періоду гетьмана П. Скоропадського (червень 1918 р. – грудень 1918 р.); третій – УНР періоду Директорії (січень 1919–1923 рр.). Кожен із них мав свої характерні риси: для періоду УНР Центральної Ради – налагодження двосторонніх військово-дипломатичних відносин і жвава «нотна війна» з бессарабського питання; для Української Держави періоду гетьмана П. Скоропадського – створення розгалуженої мережі консульських установ України в королівській Румунії, підписання в Яссах Угоди про економічне співробітництво між Українською Державою та Королівством Румунія; для УНР періоду Директорії – виведення українсько-румунських дипломатичних відносин на повноцінний рівень і захист із боку Надзвичайної дипмісії УНР у Бухаресті інтересів численної української громади Румунії та українських військових емігрантів. Натомість спільною рисою дипломатичних місій України в Румунії періоду 1917–1923 рр. було представлення й захист інтересів українського етносу, який опинився в адміністративних кордонах тогочасного Королівства Румунія.
У статті узагальнено досягнення української дипломатії в Румунії та прорахунки, які з часом мали далекосяжні негативні наслідки.
Ключові слова: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Королівство Румунія, військово-дипломатичні відносини, Надзвичайна дипломатична місія, Генеральне консульство, Угода про економічне співробітництво, українська громада.
Джерела
1. Shulhyn, O. (1927). Storinky spomyniv. Tryzub, vol. 46, p. 7. [in Ukrainian]
2. Holovchenko, V. (2017). Poza mezhamy mozhlyvoho: dyplomatiia UNR u borotbi za nezhalezhnu natsionalny derzhavu. Ukraina dyplomatychna: naukovyi shchorichnyk. Kyiv, p. 65. [in Ukrainian]
3. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy (dali – TsDAVO Ukrainy), f. 2592, op. 1, spr. 123, ark. 6. [in Ukrainian]
4. Kroitor, V. (2001). Bessarabska problema v ukrainsko-rumunskykh politychnykh vidnosynakh 1917-1918. Istoriia v shkoli, vol. 1, p. 5. [in Ukrainian]
5. Boiechko, V. (1988). Spilna borotba trudiashchykh Ukrainy I Moldavii proty interventsii viisk korolivskoi Rumunii v Bessarabiiu (hruden 1917 – liutyi 1918). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, vol. 1, p. 55. [in Ukrainian]
6. Piddubnyi, I. (2001). Z istorii ukrainsko-rumunskykh vidnosyn (1918-1919). Istoryko-politychni problemy suchasnoho svitu, vol. 8. Chernivtsi, p. 66. [in Ukrainian]
7. Florin-Răzvan. M. (2011). Minoritatea ucraineană din România (1918–1940). Teza de doctorat. Bucureşti, p. 33. [in Ukrainian]
8. Doroshenko, D. (2002). Istoriia Ukrainy 1917-1923, vol. 2. Kyiv: Tempora, p. 139. [in Ukrainian]
9. Hryshchenko, K. et al. (ed.). (2010). Istoriia ukrainskoi dyplomatii: pershi kroky na mizhnarodnii arena (1917-1924). (2010). Dokumenty i materialy. Kyiv: Vydavnytstvo humanitarnoi literatury, p. 130. [in Ukrainian]
10. Kaptaru, V. Rumunsko-ukrainski dyplomatychni vidnosyny v 1917-1923. (2012). Ukraina-Rumuniia: 20 rokiv dyplomatychnykh znosyn. Kyiv-Buharest, p. 72. [in Ukrainian]
11. Matiash, I. (2016). Ukrainska konsulska sluzhba 1917-1923 iak derzhavnyi instytut: stanovlennia, funktsionuvannia, personalii. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian]