Про щорічник

«Україна дипломатична» (ISSN 2707-7683) – це періодичне наукове видання, у якому системно й на високому рівні висвітлено актуальні питання з міжнародного життя України та світу. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 886 від 2 липня 2020 року належить до Переліку наукових фахових видань України.
Науковий щорічник засновано в 2000 році. Засновники – Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України та Громадська організація Історичний клуб «Планета».
Мета видання – забезпечити платформу для комунікації між представниками дипломатичної сфери, представниками міжнародних організацій, політологами, вченими, істориками; формувати позитивний імідж України поміж міжнародної спільноти; забезпечити спадкоємність поколінь дипломатів у сфері міжнародних зв’язків; розвивати вітчизняну дипломатичну школу.
Завдання – висвітлення діяльності дипломатичної служби України та іноземних держав; аналіз сучасних тенденцій та актуальних проблем міжнародних відносин і міжнародного права; аналіз здобутків та проблемних моментів у діяльності української дипломатичної служби; дослідження історії становлення дипломатичної служби; поширення інформації про видатних дипломатів, унікальні випадки з дипломатичної практики України та зарубіжних країн; формування української наукової дипломатичної школи і сприяння академічній науці в пропагуванні й утіленні розробок із низки актуальних проблем дипломатії та зовнішньої політики.
Мова видання: українська та англійська.
Періодичність: раз на рік.
Спеціальність: 032 – Історія та археологія.
Тематика видання: публікування наукових матеріалів із історії української дипломатії, висвітлення концепцій та реалій сучасного дипломатичного буття, збереження дипломатичної пам’яті, аналізування геополітичного стану України, оприлюднення фахових поглядів представників дипломатичної сфери, актуальних відомостей про український та іноземний дипломатичні корпуси, тенденцій публічної дипломатії.
Актуальні основні розділи: «Історія дипломатії», «Інституційна історія української дипломатії очима її учасників», «Фаховий погляд дипломата», «Дипломатичний корпус України», «Сучасна дипломатія: концепції та реалії», «Геополітика в сучасному світі», «Публічна дипломатія», «Постаті та події», «Бібліографія».
Із 2018 року матеріали щорічника отримують унікальний цифровий ідентифікатор DOI.
Видання індексовано в Google Scholar.
Електронні копії «України дипломатичної» доступні в каталозі періодичних видань Національної бібліотеки України імені В. Вернадського.

Редакційна політика

Публікування матеріалів у науковому щорічнику безкоштовне. Кожен науковий матеріал підлягає процедурі подвійного сліпого рецензування.
Редакція не приймає до публікування матеріали, які містять дискримінацію в будь-яких формах та/чи спрямовані на розпалювання релігійної, міжрасової, міжнаціональної ворожнечі. Такі матеріали повертатимуть авторам без права на повторне розглядання.
Рецензування здійснюють члени редколегії або науковці, яких редколегія на це уповноважить.
Якщо автор не погоджується із заувагами рецензента та відмовляється змінювати матеріал, редакція залишає за собою право відмовити авторові в публікації.
У разі виникнення конфлікту інтересів (обраний рецензент не впевнений, що його наукова кваліфікація відповідає рівню викладеного в матеріалі дослідження; тема статті надто близька до теми власного дослідження рецензента) рецензент повертає рукопис, а редколегія обирає нового рецензента.
Щорічник працює за принципом відкритого доступу відповідно до положень Будапештської ініціативи відкритого доступу до наукової літератури. Усі користувачі мають право вільно переглядати, копіювати, зберігати, друкувати або посилатися на матеріали, опубліковані у виданні, не отримуючи перед тим згоди автора чи видавця.

Політика щодо плагіату

У разі виявлення плагіату (немає або бракує посилань на джерела інформації, які було використано в процесі роботи над матеріалом; було порушено положення Закону України «Про авторське право і суміжні права»), самоплагіату (оприлюднення власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів) чи інших ознак недотримання академічної доброчесності (фабрикація, фальсифікація, надання неправдивої інформації щодо результатів або методик дослідження абощо) редакція повертає рукопис авторові та не прийматиме його повторно.