Михайло Сорока
Заслужений журналіст України
DOI https://doi.org/10.37837/2707-7683-2019-56
Анотація. У статті висвітлено єдиний епізод добровільної відставки посла в українській дипломатичній історії. Його здійснив Антон Бутейко – через незгоду з одним із принципових аспектів політики держави. Проаналізовано основні віхи життя та кар’єри цього українського дипломата та політика, одного з творців дипломатії незалежної України. У багатогранній діяльності Антона Бутейка не бракує гострих епізодів, драматичних колізій, під час яких він сповна, і передусім в інтересах української справи, проявив свій вроджений талант, неабиякі здібності, досвід та знання і тверду непоступливість, відстоюючи свої патріотичні державницькі позиції. Він був людиною твердих проукраїнських переконань, енергійним і послідовним захисником незалежності України, однозначним прихильником її західного курсу, альянсу з Європейським Союзом і НАТО.
Автор статті зауважує, що Антонові Бутейку доручали найскладніші переговори на західному та східному векторах зовнішньо-політичної діяльності. До його аргументів ставилися по-різному, але до них прислухалися та поважали. Зауважено, що Антон Бутейко ніколи не уникав навіть найменшої нагоди спілкування з журналістами та охоче йшов із ними на відвертий діалог.
Процитовано, зокрема, рядки із книжки Антона Бутейка «Куди прямує Україна», яку він опублікував у 2001 році. Проведено паралель між викладеними у ній роздумами щодо майбутнього України в контексті шляху до НАТО та ЄС та сьогоденням. Зауважено: українці мають чітко усвідомити, що цей шлях потребуватиме концентрації сил всього народу, тривалої виснажливої праці.
10 березня 2019 року Антона Денисовича Бутейка не стало. Він відійшов у вічність як визначний дипломат, державний і громадський діяч, справжній український патріот – і в словах, і в діях.
Ключові слова: українська дипломатія, українсько-румунський діалог, дипломатична місія, зовнішньополітична діяльність.