Олександр Харченко
Директор «Укрінформу»
Георгій Тихий
Журналіст
DOI https://doi.org/10.37837/2707-7683-2019-34
Анотація. У статті йдеться про те, що нова ера цифрової революції дає світовій дипломатії великі виклики й неймовірні можливості. Одним із різновидів сучасної інформаційної дипломатії стала так звана «твіпломатія» (англ. Twiplomacy) – від назви популярного мікроблогу «Twitter». На відміну від України, де основні політичні баталії точаться в соціальній мережі «Facebook», на Заході політизованішою та популярнішою серед лідерів громадської думки та політиків платформою є «Twitter». Мікроблог дає змогу створювати стислі (до 280 символів) повідомлення, поширювати й коментувати їх. У ньому дописують приватні користувачі, зірки, політики, дипломати, журналісти, лідери громадської думки.
Нині говорять про пришвидшення потоку інформації, що змушує політиків, медіа, дипломатів жити в нових умовах. Насправді ж ідеться про дещо фундаментальніше, ніж просто дедалі більша швидкість обміну даними. Швидкість поширення новин постійно зростає та призводить до глобальних змін у суспільно-політичному устрої держав. Тотальність стала можливою завдяки одномоментності.
Кілька прикладів успішної твіпломатії продемонструвала за останні роки офіційна твітер-сторінка Української держави. Акаунт @Ukraіne 2 червня 2016 року створили ентузіасти в Адміністрації Президента. Сторінки країн не є чимось новим у мікроблозі «Twіtter». Такі віртуальні представництва вже давно мали Франція, Канада, Норвегія, Росія тощо. Зазвичай їх ведуть співробітники міністерств закордонних справ, розміщуючи досить нейтральний контент про туристичну та інвестиційну привабливість своїх країн, або привітання зі святами. Проте 2017 року твітер України вивів світову твіпломатію на новий рівень.
Ключові слова: твіпломатія, твітер, комунікаційні технології, публічна дипломатія, нейтральний контент, формування іміджу, громадська думка.