Валерій Власенко
Кандидат історичних наук, доцент Сумського державного університету
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2220-2239
DOI https://doi.org/10.37837/2707-7683-2019-8
Анотація. У статті йдеться про взаємовідносини міжвоєнної української політичної еміграції з місцевою владою в Королівстві сербів, хорватів і словенців (Югославія).
Аналізується ставлення югославської влади до російської й української еміграції. Охарактеризовано русофільство югославської влади, яка українське питання розглядала крізь призму поглядів російської еміграції. Ідея панславізму поширювалася на Балканах вже давно, що сприяло легітимації дружніх відносин між південними слов’янами (передусім сербами) і росіянами, яких серби вважали захисниками від Османської та Австро-Угорської імперій. Югославія встала на бік антибільшовицького Білого руху, союзника Антанти, що позитивно позначилося на становищі російських емігрантів. Молода держава потребувала професіоналів, які добре володіють іноземними мовами та ознайомлені з європейською культурою. Багато емігрантів відповідали цим вимогам. Тому на початку 1920-х років кілька тисяч емігрантів працювали на державній службі.
Правляча династія Карагеоргійовичів мала шлюбні зв’язки з династією Романових. Колишній російський дипломат був одним із радників короля Александра й голови уряду Н. Пашича. Безпосередню підтримку переселенцям надавала Державна комісія допомоги російським біженцям. Югославія була центром політичної та релігійної імміграції росіян і провінційним центром української еміграції. Зроблено висновок, що Югославська влада не відрізняла українців від російських емігрантів, тому ніякої конкретної політики щодо них не провадила.
Зроблено висновок, що ступінь взаємодії українських емігрантів із місцевою владою в Югославії різнився територіально (Словенія й Хорватія, з одного боку, і Сербія, Македонія – з другого) і в часі (у першій половині 1920-х років і з середини 1920-х років до початку Другої світової війни).
Ключові слова: влада, еміграція, Королівство сербів, хорватів і словенців, Югославія.
Джерела
1. Kozlitin, V. (1996). Russkaya i ukrainskaya emigratsiya v Yugoslavii (1919–1945 gg.). Kharkiv: ‘RA’. [in Russian]
2. Kozlitin, V. (1996). Obshchestvennaya zhyzn’ russkikh i ukrainskikh emigrantov v Yugoslavii (1920-1930 gody). Slavianovedeniye, no. 5, pp. 30-41. [in Russian]
3. Kozlitin, V. (1996). Ukrainski hromadski orhanizatsii v Yuhoslavii (20-30-ti rr. KhKh st.). Ukrainska diaspora, vol. 9. Chicago, pp. 52-69. [in Ukrainian]
4. Vlasenko, V. (2011). Ukrainska hromada u Belhradi u mizhvoiennyi period (za materialamy paryzkoho «Tryzuba»). Kyivska starovyna, no. 1, pp. 123-136. [in Ukrainian]
5. Vlasenko, V. (2017). Hromadski orhanizatsii ukrainskoi emihratsii v Serbii u mizhvoiennyi period. Ukraјynystyka y slovensky svet: zb. nauchnykh radova. Beohrad, pp. 436-446. [in Ukrainian]
6. Vlasenko, V. (2017). Ukrainske tovarystvo Prosvita v Zahrebi u 1922–1941 rr. (orhanizatsiina struktura). Ruthenian studies. Novy Sad, no. 1, pp. 97-112. [in Ukrainian]
7. Vlasenko, V. (2014). Formuvannia mizhvoiennoi ukrainskoi politychnoi emihratsii v Yuhoslavii (persha khvylia). Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, vol. XXXIX, pp. 85-91.
8. Vlasenko, V. (2015). Tretia khvylia mizhvoiennoi ukrainskoi emihratsii do Yuhoslavii. Ruthenian studies: електронско издање. Novy Sad, pp. 103-132. [in Ukrainian]
9. Poremskyi V. (1998). Strategiya antibolshevitskoi emigratsii; izbrannyye stat’i 1934–1997 gg. Moscow: Posev, p. 138. [in Russian]
10. Yovanovich, M. (2005). Russkaya emigratsiya na Balkanakh: 1920–1940. Moscow: Biblioteka-fond ‘Russkoe zarubezhe’; Russkiy put’, p. 123. [in Russian]
11. Milenković, T., Pavlović, M. (2006). Predgovor. Beloemigracija u Jugoslaviji: 1918–1941, vol. 1. Beograd: Foto Futura, p. 9. [in Serbian]
12. Babovich, Y. (2010). Politicheskoye, sotsialnoye i lichnoye: Vstrechi russkoy emigratsii v Belgrade, 1921–1940 gg. Novyy zhurnal, 260, pp. 263-280. [in Russian]
13. Vasil’ev, K. (2001). Vrachebnaya politicheskaya emigratsiya 1917–1922 gg. iz Rossiyskogo gosudarstva v Korolevstvo Serbov, Khorvatov i Sloventsev. Sumska starovyna, no. VIII–IX, pp. 61-77. [in Russian]
14. Sabennykova, Y. (2002). Rossiyskaya emigratsiya (1917–1939): sravnitelno-typologicheskoye issledovaniye. Tver: Zolotaya bukva. [in Russian]
15. Shkarovskiy, M. (2009). Istoriya russkoy tserkovnoy emigratsii. St. Petersburg: Aleteia. [in Russian]
16. Maryskevych, T. (2014). Stosunky OUN z ‘malymy’ yevropeiskymy derzhavamy ta orhanizatsiiamy pravo- radykalnoho spriamuvannia, in Problemy ta perspektyvy rozvytku ekonomiky i pidpryiemnytstva ta kompiuternykh tekhnolohii v Ukraini: zb. tez dopovidei X nauk.-prakt. konf., 31 bereznia – 5 kvitnia 2014 r. [Proceedings of the 10th scientific and practical conference on 31 March – 5 April 2014]. Lviv: Vyd-vo Lvivskoi politekhniky, pp. 293-296. [in Ukrainian]
17. Knysh, Z. (1959). Pered pokhodom na Skhid. Spohady y materiialy do diiannia Orhanizatsii Ukrainskykh Natsionalistiv u 1939–1941 rokakh, vol. 2. Toronto: Sribna surma. [in Ukrainian]