Микола Капітоненко
Доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат політичних наук
DOІ https://doi.org/10.37837/2707-7683-2018-33
Анотація. 2018 рік не став унікальним для зовнішньої політики України. Найбільшим її випробуванням, як і в минулі роки, залишалася проблема розв’язання конфлікту на Донбасі й відвернення війни з Росією дипломатичними засобами. В умовах зменшення внутрішніх ресурсів найбільшим викликом стало послаблення політичних інститутів держави та втрата її позитивного іміджу на міжнародній арені у зв’язку з тотальною корупцією, браком реформ і дефіцитом демократії, а також накопиченням негативних тенденцій у відносинах із ключовими партнерами – Європейським Союзом і Росією. Це надалі звужує свободу маневру в питаннях підтримки України в протистоянні російській агресії та загалом послаблює її позиції в регіональній міжнародній системі. Усе це відбувалося на тлі погіршення загальних геостратегічних перспектив для України через посилення російського тиску на Україну в умовах продовження гібридної війни й бойових дій на Донбасі.
Проблеми, що їх створили, насамперед, російська збройна агресія, окупація Донбасу й анексія Криму, визначали інертність, реактивність і суперечливість української зовнішньої політики. Ситуація, у якій опинилась Україна, яку часто позначають як «проблемна країна», або «слабка держава», є тривожним симптомом. Після краху надій на гарантії Будапештського меморандуму нагальним завданням української дипломатії став пошук союзників в особах США й НАТО й ефективних дипломатичних засобів «умиротворення» Росії. На цих головних напрямах Україна концентрувала свої дипломатичні зусилля протягом 2018 року.
Російський напрям на довгі роки стане найскладнішим, найпроблемнішим і найвідповідальнішим для української зовнішньої політики. Помилки тут коштуватимуть найдорожче, а прості рішення працюватимуть найгірше. Співвідношення сил, стиль і пріоритети зовнішньої політики Росії, асиметрична взаємозалежність і складна історія – усе це перетворює українсько-російські відносини на вузол суперечностей, розбиратися з яким важко навіть за нормальних умов. Нині ж, коли Крим окуповано, а частину території Східної України взято в заручники, будувати відносини з Росією буде ще складніше.
Ключові слова: НАТО, російсько-українська війна, саміт у Гельсінкі, Європейський Союз, американсько-російський саміт, ПАРЄ.
Джерела
1. Bucharest Summit Declaration [online]. Available at: https://www.nato.int/cps/us/natohq/official_texts_8443.htm.
2. Democracy Index 2017 [online]. Available at: https://www.eiu.com/topic/democracy-index.
3. Funding NATO [online]. Available at: https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_67655.htm.
4. Bueno de Mesquita, B. (2014). Principles of International Politics. London: Sage.